МІСЯЧНИК БІБЛІОТЕЧНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ

Виховний захід "Віночок - символ України" 01.02.2018

Конспект, презентація

/Files/photogallery/1661/P80201-104242.jpg/Files/photogallery/1661/IMG_20180201_105847.jpg

Більше фото дивись у фотогалереї

Ранок "Книга - твій вірний товариш" 3-А клас (01.03.2016)

Книжкова виставка "Мої улюблені книги"

Презентація "Історія книги"

Подорож до країни словників (12.01.2016)

/Files/images/SDC10860.JPG/Files/images/SDC10864.JPG

Как люди научились писать (23.01.2016)

/Files/images/SDC10861.JPG

Літературний ранок "Зустріч у книжковому місті"(03.03.2015)

/Files/images/bbloteka/SDC10867.JPG /Files/images/bbloteka/SDC10876.JPG /Files/images/bbloteka/SDC10869.JPG

"Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття..."

На базі ЗОШ №98 відбулося святкове дійство, присвячене 200-річчю з Дня народження Т.Г. Шевченка, за участю учнів "Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття..." в рамках місячника бібліотечної майстерності.

Читати далі...

Галереї ""Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття...""

Мета: поглибити знання учнів про творчість Тараса Шевченка; розвивати почуття прекрасного; виховувати любов і повагу до спадщини, яку залишив поет нащадкам.

Обладнання: портрет Т.Г.Шевченка, рушники, українські народні костюми, презентація про життя та творчість Т.Г.Шевченка, хліб, свічки, книжкова виставка «Слово Тараса невмируще!»

ХІД ЗАХОДУ

1-Й УЧЕНЬ Щовесни, коли тануть сніги
І на рясті засяє веселка,
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуємо пам'ять Шевченка.

2-Й УЧЕНЬ Ти, Тарасе, сьогодні
Нас зібрав докупи.
І зійшлися у цій залі
Шевченка онуки.

1-й ведучий. Тарас Шевченко….. Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.

2-й ведучий. Увібравши в себе душу народу, він підніс його духовну велич і красу на найвищу височінь, чим збагатив увесь світ. Тарас Шевченко звеличив Україну, звеличив увесь український народ. Давайте ж сьогодні торкнемося серцем Шевченківських творів, проймемося їхнім духом, бо там ми зможемо виконати поетові заповіти.

3-й учень Не одцурайтесь своєї мови
Ні в тихі дні, ні в дні громові,
Ні в дні підступно мовчазні,
Коли стоїш на крутизні
Один,чолом сягнувши птаха,
Й холодний вітер попід пахви
Бере і забиває дих,
Щоб ти скорився і притих

4-й учень Не одцурайтесь, мій сину,
Мови. У тебе іншої нема.
Ти плоть і дух – одне-єдине
Зі словом батьківським - Людина,
Без нього – просто плоть німа .
Без мови в світі нас – нема!

3-й ведучий 9 березня 1814року
В похилій хаті край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.

Заходить жінка, одягнена в сільський одяг, несе запалену свічку, ставить її на столик біля портрету Т.Шевченка. До неї підходить хлопчик.

Хлопчик. Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати. Так,мій синочку, правда.
Хлопчик. А чому так багато зірок на небі?
Мати. Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка,поки людина не помер. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик. Бачив, матусю, бачив…. Матусечку, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати. Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно, і світло це далеко видно.
Хлопчик. Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоби моя свічечка світила найясніше.
Мати. Старайся, мій хлопчику. (Гладить його по голові)

Як гірко, як нестерпно жаль,
Що долі нам нема з тобою!
Ми вбогі, змучені раби,
Не маєм радісної днини,
Нам вік доводиться робить,
Не розгинаючи і спини.

1-й ведучий. Хлопчик ріс мовчазний, завжди чомусь замислений. Ніколи не тримався хати, а все тинявся десь по бур'янах, за що прозвали його в сім'ї «малим приблудою».
2-й ведучий. Восьмирічного Тараса батьки віддали до дядька «в науку». Дивна це була наука. П'яниця-дяк навчав дітей по церковних книгах. За найменшу провину карав своїх учнів різками. Будучи вже відомим поетом, Т.Шевченко згадував ту школу, куди привела його кріпацька доля.


Тарасик Ти взяла мене маленького за руку
І хлопця в школу повела
До п'яного дяка в науку.
«Учися, серденько, колись
З нас будуть люди», - казала.

3-й ведучий. Та недовго тривала Тарасова «наука». Несподіване горе випало на долю маленького хлопчика. Засмучена важкою працею, померла мати.

Тарасик Там матір добрую мою
Ще молодую – у могилу
Нужда та праця положила

1-й ведучий. Незабаром(1825р.) помер і батько. Смерть батька приголомшила малого Тараса.

Тарасик Там батько, плачучи з дітьми (А ми малі були та голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!... А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи -
Носити воду школярам.

2-й ведучий. Тарас наймитує в школі, а потім наймається пасти громадську череду. Мине 20 років, і вин із болем буде згадувати своє дитинство у вірші «Мені тринадцятий минало».

Читання вірша «Мені тринадцятий минало».

Оксана. Чом же плачеш ті? Ох, дурненький Тарасе. Давай я сльози витру. Не сумуй, Тарасику, адже, кажуть, найкраще від усіх ті читаєш, найкраще за всіх ті співаєш, ще й, кажуть, малюєш. От виростеш і будеш малярем. Еге ж?
Тарас. Еге ж, малярем.
Оксана. І ти розмалюєш нашу хату.
Тарас. Еге ж. А всі кажуть , що я ледащо й ні на що не здатний. Дивись, де твої ягнята! Ой, бідні ягняточка, що чабан у них такий - вони ж пити хочуть!

Оксана. Мі вкупочці колись росли,
Маленькими собі любились.
А матері на нас дивились
Та говорили, що колись
Одружимо їх. Не вгадали.
Старі зарані повмирали,
А ми малими розійшлись
Та вже й не сходились ніколи.

3-й ведучий. Незважаючи на те, що народився поет у бідній кріпацькій сім'ї й дитинство його було тяжким і безрадісним, малий Тарас ріс допитливим і розумним хлопчиком.

1-й ведучий. Тарас наймитує, у вільний від роботи час читає й малює. А по закутках, щоби ніхто не бачив його горя, плаче. Але думка знайти людину, яка б навчила його малювати, не покидає хлопчика. Так він потрапляє до хлипнівського маляра. Маляр погоджується начати хлопця малювати, однак пан Енгельгардт забирає його до себе в Петербург, і Тарас стає козачком.

5-й учень. Хоче малювати,
Прагне він до знань,
Та за це багато
Зазнає знущань.
Нишком він малює
Статуї в саду,
Вночі пише вірші
Про людську біду…..

2-й ведучий. Зустріч у Петербурзі із земляком-художником Сошенком круто змінила долю Тараса Григоровича. Він познайомився також із байкарем Є. Гребінкою, художником К. Брюлловим, О. Венеціановим, поетом В.Жуковським. Вони побачили великі здібності молодого художника й викупили його з неволі.

3-й ведучий. Тарас Григорович виправдав їх надії. 1845р. він закінчив Петербурзьку художню академію в двома срібними медалями і званням «вільного» художника. Тарас малює портрети, картини, змальовує пам'ятки минулого, робить ілюстрації до своїх віршів. Ось погляньте, які чудові картини нам у спадок залишив Тарас Шевченко.

Презентація картин Т.Г Шевченка

6-й учень Так у людському морі
Стрілися брати,
Що зуміли в горі
Щиро помогти.
Викупили друзі,
Вільним став Тарас!
Чом же серце в тузі?
Біль чому не згас?

1-й ведучий. Незважаючи на радісні події в петербурзький період життя, думи поета про Україну стають «на папері сумними рядками». Життя на чужині гнітило поета. І ось настав 1843 рік, коли Шевченко вперше після довгої розлуки віддав Україну. І що ж він побачив на рідній землі?

Читає поезію «І виріс я на чужині »

2-й ведучий. Друга поїздка в Україну відбулася 1845року. Що приніс цей рік Шевченкові? Він повертається в Україну, щоби жити на Батьківщині. Працює в Київській тимчасовій комісії з упорядкування старовинних актів. Саме в цей час пише твори «Єретик», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Невольник», «Великий льох», «Наймичка», «Холодний яр», «Три літа». Шевченко багато їздив по Україні, часто зустрічався із селянами та скрізь бачив нестерпні муки поневоленого народу. Прямим вираженням не сприйняття і гнівного осуду справжньою причиною довголітнього поневіряння поета в солдатах.

3-й ведучий. І знову довга розлука з рідним краєм…. Тяжка солдатська служба, постійний нагляд, заборона писати й малювати, туга за Україною, хвороба…. Але поет не просить помилування, з-під його пера з'являються рядки: «Караюсь, мучусь, але не каюсь….» Він пише й малює, незважаючи на «височайшу» заборону.

1-й ведучий.
О думи мої! О славо злая!
За тебе марно я в чужому краю
Караюсь,мучусь …….. але не каюсь!

2-й ведучий. Незважаючи на тяжку долю,на все те страшне, що довелося поетові побачити й пережити, Шевченка ніколи не залишала надія на краще.
Саме на засланні поет створив свій прекрасній шедевр «Садок вишневий коло хати», в якому бачив ідеал України.

Звучить вірш «Садок вишневий коло хати…»

3-й ведучий. Два генія має Украйна – пісню й поета Шевченка, рівного якому за його значенням в історії та культурі важко знайти.

1-й ведучий. У далеких степах Казахстану він дуже тужив за Україною, згадував її пісні. Як ми знаємо, Шевченко сам добре співав.

2-й ведучий. Доля України завжди хвилювала Великого Кобзаря. Тарас Шевченко вірить у краще майбутнє свого краю.

3-й ведучий
І на оновленій землі
Врага не буде, супостата,
А буде син, і буде мати
І будуть люди на землі.


Літературна вікторина за творчістю Т.Г. Шевченка.


1-й ведучий. 9 березня 1861року Тарасу Григоровичу виповнилося 47 років. Багато вітальних телеграм надійшло до поета, який лежав тяжко хворий, до нього приходили друзі. А 10 березня серце Великого Кобзаря перестало битися. Тіло Шевченка було перевезено в Канів і поховано на Чернечій горі. Так заповідав великий поет.


Учениця читає вірш «Заповіт.»


2-й ведучий. Минуло багато років із дня народження славного сина Украйни, але зайдіть у будь-яку , і ви побачити прикрашений вишитим рушником портрет Кобзаря. Він – як член сім'ї, як найдорожча людина.

7-й учень
У нашій хаті на стіні
Висить портрет у рамі.
Він дуже рідний і мені,
І татові, і мамі.
Він стереже і хату, й нас,
Він знає наші болі.

3-й ведучий. У день народження Т, Шевченка дорослі й діти йдуть до його пам’ятника,щоби поставити свічку, покласти квіти, почитати його вірші, поспівати пісні й цим висловити свою шану Великому Кобзареві.

Презентація «Пам'ятники Т.Г.Шевченку». Виходять усі учасники зі свічками.


У виконанні учнів звучить пісня «Тополя»


1-й ведучий
Хай палає свічка.
Хай палає,
Поєднає нас вона в цей час.
Друзів голоси нехай лунають,
Слово й музика нехай єднають нас.
1-й учень
Мова українська - то Шевченка слово
Лесі Українки і Марка Вовчка.
2-й учень
Мова українська - то дарунок Бога,
Це барвисте слово генія Франка
3-й учень
Мова українська – це і степ широкий,
Це сади вишневі, і гаї, й ліси.
4-й учень
Мова українська - океан глибокий,
Мудрості народу, вірної краси.
5-учень
Мова українська - берегиня наша,
Пісня материнська, голос немовлят.
6-й учень
Мова українська – це достатку чаша
Ш найбільше свято із відомих свят.
7-й учень
Залишим у спадок новим поколінням
Свої ідеали й свої устремління,
Могутню Вкраїну, в якій наша сила,
І геній Шевченка як нації крила.
8-й учень
Залишим і те, що душею народу
Зовуть недаремно від роду до роду,
Як вищу красу і життєву основу,
Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

У виконанні учениці звучить пісня «Подих добра».

В рамках "Місячника творчої майстерності бібліотекарів" було проведено літературно-музична композиція "Свято рідної мови" з використанням презентації "Пам'ятники книгам". Бібліотекар розповіла дітям про історію рідної мови, зробила огляд книжкової виставки "Передаймо нащадкам наш скарб - рідну мову".

/Files/images/IMGP1825.JPG

Учні декламували вірші, співали пісні про Україну, про рідну мову. Діти були одягнені в національні костюми.

В 5-А класі був проведений конкурс "Книгознавчики та Казкознавчики". Діти змагалися в знанні книжкових героїв, авторів книг та подій, які відбуваются в улюблених книжках.

Кiлькiсть переглядiв: 154

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.